СЦЕНАРІЙ РОДИННОГО СВЯТА

    

Сценарій родинного свята

Учень:       Сім’я – що значить це, то кожен знає.

Хто зріс в сім’ї і хто сім’ю сам має.

І хоч як не приховуй, не таї,

                  Залежить наше щастя від сім’ї.

                  Якщо зміцніє хоч одна родина,

                  Міцною стане наша Україна.

Учитель: Доброго дня, любі друзі! Ми радо вітаємо вас у цьому класі.  Як це чудово, що тут зібралися однією дружною сім’єю батьки і діти, бабусі і онуки, щоб  краще пізнати один одного,  цікаво відпочити.

Учні: Дозвольте сьогодні усім побажати

         Багато хороших і сонячних днів.

         Дідусям і татам, бабусям і мамам

         Сестричкам з братами

         Палкий наш привіт!

                   Здрастуйте, здрастуйте, здрастуйте

                   З нашого класу батьки.

                   Радісно, радісно, радісно,

                   Що ви до нас нині прийшли.

         Скажемо спасибі, мами й тата, вам.

         І бажаєм щастя ми своїм батькам.

                   Любі мами, любі тата,

                   Перед  вами не малята,

                   Правда, ми не парубки,

                   Проте справжні козаки.

                   Намалюєм  гарні вуса,

                   Хвацько їх підкрутимо,

                   Гарну пісню заспіваєм,

                   Ще й і вас научимо.

                            (Пісня «Зеленеє жито»).

Учні: Бачу, тут сидять із нами наші татусі і мами,

         Й дорогенькі бабусі. Ви прийшли до нас усі.

                   Рідна мамо! Рідний тато!

                   Я люблю вас дуже щиро.

                   Я бажаю вам завзяття,

                   Лише щастя! Лише миру!.

         Ви мене любіть, рідненькі,

         Бо я ще такий маленький!

         Хочу бути на вас схожий,

         Як і ви, такий же гожий.

                   Хлопці ми не ликом шиті,

                   Та й дівчатка, хоч куди!

                   Обіцяєм добре вчитись,

                   Щоб раділи нам батьки.

Працювати на ділянці

Ми уміємо також.

Щоб як писанка була

Наша  школа дорога.

                   Хоч бувають і невдачі,

                   Не виходять в нас задачі.

                   Й на диктанті, як на зло,

                   Нам, бувало, не везло.

Учитель: Але хоч як би вам не везло на диктанті  чи самостійній роботі, хоч яку б оцінку ви не отримали, все одно вас не перестають любити  найрідніші, найдорожчі вам люди.

Учні:          Є багато хороших слів,

                   Що ми чуємо щодня.

                   Та чомусь завжди хотів

                   Слово я почуть «рідня».

         Як то добре, коли рідні

         У світлиці, за столом,

         Коли дерево і гілля

         Під одним святим крилом.

                   Гляну в рідні обличчя я,

                   Ніби богу помолюсь.

                    Наймиліша моя рідня!

                   Я їй в ніжки поклонюсь.

         Де б не була, та знаю я,

         Не забудеться мій рід.

         Пам’ятатиму, звідкіля

         Журавлиний почався політ.

Учитель:  Що ж означає слово рідня?

Подивіться, діти, ось малюнок дерева. Які в нього могутні корені, великий стовбур, як багато гілок і які гарні зелені листочки! Так от, кожну родину можна порівняти з цим деревом.

Тому це дерево називається родовим деревом.  І зараз я з вашою допомогою складу схему родоводу.

1.     Коріння вашої родини – це ваші прабабусі та прадідусі.

─      Хто це такі?

─      У  кого з вас вони є?

─      Як їх звати, де вони живуть?

Прабабусь та прадідусів потрібно дуже шанувати, адже вони самі старші члени вашої родини, прожили багато років, багато бачили, знають. Зараз вони старенькі, хворі і їм так потрібна ваша допомога!

─      Хто допомагає їм, як саме?

Отже, на корінні – прадідусі і прабабусі.

         (Прикріплюю на корінні дерева малюнки прабабусі та прадідуся)

2.     На стовбурі ми розмістимо малюнки ваших бабусь та дідусів.

─      Скільки бабусь у вас є?

─      А дідусів?

─      Чому?

─      А як звати ваших бабусь і дідусів?

3.     На ось цих гілках ми розмістимо малюнки ваших мам і тат.

─      Чи знаєте ви, як їх звати?

4.     Як ви гадаєте, хто це такі – зелені листочки?

─      Тут ми розмістимо малюнки вас, ваших братиків та сестричок.

─      Ось ми і склали схему вашої родини. А зараз попрацюємо за цією схемою.

Люди старшого покоління – досвідчені, мудрі, добрі. Для вас, діти, вони прабабусі та прадідусі. Сядьте біля них, поговоріть з ними і вам відкриються сторінки їхнього життя. А це – історія кожної сім’ї , історія нашого народу.

Нелегким було їхнє життя. На їхню долю випали голод, війна, розрухи.

Учень:      Бабусина доля – як ота тополя,

                   Що посеред поля в небо порина.

                   Вітер гне тополі, заметілі в полі,

                   Так біліє в бабці сивина.

Учитель: А зараз послухаємо гумореску про прабабусю та прадідуся.

Учні:          На прадідівській пічці пригрілися старі,

                   Надворі вітер свище, гуде у димарі.

                   І порожньо в кімнаті, в дітей свої діла.

                   Вивчають вони в місті міграцію села.

– А пам’ятаєш, – голос старенька подала, –

Як люта сніговиця  нам літом розцвіла?

Кахикав ти під тином, а я крізь вітер й сніг

Летіла, як на крилах, до сильних рук твоїх.

– Було, було, старенька, – аж загордися дід,

А чом не повернутись до тих далеких літ?

Дід в чоботи влізає, прикрився кожухом.

Ти, теє, не барися, як стукну під вікном.

У віхолу виходить, жовтіє лиш луна.

Шкребе, чека старенький, а бабці все нема.

Бурчить та й повертає у теплий хатній рай.

А на печі куняє, похропує стара.

– Чого ж ти не виходиш?, – дід мовить, сопучи

– А мати не пускають, –  почулося з печі.

Учитель: Бабусі. Вони втілюють  в собі доброту і ласку, працелюбність і мудрість, щедрість і відданість. Бабуся, як невтомна бджілка, готує їсти для всієї родини, шиє, вишиває, в’яже шкарпетки. А  найвідповідальніша з усіх робіт – це догляд за онуками.

Учні: 

Сучасна дитина.

Івасик верещить несамовито,

А бідній бабці спокою нема.

Вона уже не знає, що й робити,

– Бери цукерку,

– З’їз  сама!

– То випий ось! 

–Не хоцу пить сметани!

– То сливки з’їж із пиріжками.

– Наблидли сливки й пилізки!

– А що ж ти хочеш? Все тобі дістану!

– Я хоцу, бабо, дзинси - повзунки!

Учень:      Рідна бабуся, дорога моя!

                   Це ж для тебе сонечко лагідно сія.

                   Ласкою лиш повняться рученьки твої,

                   Я люблю твій голос теплий, дорогий.

                   Назбираю в лісі  квітів сон-трави.

                   Дорога бабусенько, до ста літ живи!

Учитель: Даруємо нашим бабусям частівки

                                     

Частівки.

1.     Починаєм, починаєм, веселіш, гармонія,

                   Кажуть всі, що ми співаєм краще філармонії

.

2.     Всі говорять, що я чемна дівчинка Катруся,

                   Бо ж відомо, що  вдалась у свою бабусю.

3.     Ой, бабусенько рідненька, скажи, чи бувало,

                            Що до діда у садочок  ввечері тікала?

4.     Ой, бабусенько рідненька, будь зі мною щира,

                            Розкажи, як ти  таємно дідуся любила!

5.     Я, бабуся, вже доросла і хочу все знати,

                   Чи колись тебе, маленьку, била твоя мати?

6.     А моя бабуся Ліза майстер на всі руки

                   Пере, шиє, вишиває, догляда онуків.

Разом:        Ой, бабусі  наші милі, сонечка ясненькі,

                  Хочем ми, щоб ви були завжди молоденькі!

Учитель:   А хто знає прислів’я про бабусю?

Учні:

ü Є бабуся – є і дітки.

ü Діти – це діти, а справжні діти – це онуки.

ü Хто бабусю має – той потіху знає.

(Викладаю на пелюстці квітки малюнок бабусі)

Учитель:   Не забудемо ми сьогодні і про наших дідусів.

─      Ану підніміть руки, хто любить свого дідуся?

Учні:

1.     Зовсім не старенький любий мій дідусь.

         Ми з ним щирі друзі, і я цим горжусь.

         Він такий розумний! Все на світі знає

         Бо книжок багато він завжди читає.

2.     Дуже поважає мій дідусь футбол.

Разом із гравцями забиває гол.

То підскочить в кріслі, то –«ура» кричить

Аж на стелі люстра дзвінко дзеленчить.

                            Недарма вважає наша вся сім’я,

                            Що на діда дуже, дуже схожий я

                             Підросту ще трішки, усього навчусь,

                             І таким розумним стану, як дідусь

Учитель:  Послухайте гуморески  про дідусів.

Учні:

                   – Якщо будеш, – каже дід, –

                   Ти на скрипці грати,

                   Буду кожен день тобі

                   На кіно давати!

–  Пхе, – сміється Гриць малий, –

Так не вийде, діду, –

На кіно мені дадуть

Четверо сусідів.

Будуть також кожен день на кіно давати

З умовою, якщо я більш не буду грати!

Що краще?

– Агов, – лунає діда голос, –

Гей, обізвіться, де ви там?

– Мовчи, – сказав сестрі Микола, –

Нехай дідусь працює сам!

Сама  дивись, хіба не краще

Побігти в спеку до ріки?

Або в  «індійців» гратись в хащах,

Ніж поливати огірки?

– Миколо!, – кличе дід, – Тетяно!

– На річці шибеники, ох!

– Ну що ж, морозиво розтане.

– З’їмо з бабусею удвох.

Учень:      Боже, Господи, Ісусе!

Щиро дуже помолюся.

Шлю до тебе мольби щирі,

Дай бабусям, дай дідусям

Щастя, миру й , звісно, сили!

Щоб із нами довго - довго

Вони, рідні, в згоді жили!

(Виставляю малюнки дідуся на квітку)

Учень:      Коли б начальником я став

                   Хоч на одну годину,

                   Тоді одразу б наказав

                   Закон ввести єдиний:

                   «У дні святкові й вихідні

                   Батьків не допускати

                   Без нас у парк, на стадіон,

                   У гості й до театру».

                   Ще й всюди входи спорядив

                   Словами охоронними:

                   «Вхід  без дітей для всіх батьків

                   Суворо заборонений!».

(Пісня «Нерозлучні друзі»)

Учні:         

1.     Мама! Найдорожче слово в світі.

                   Де б не був ти, щоб ти не робив,

                   Назавжди вона твій шлях освітить

                   Ніжним серцем, відданим тобі.

2.     В дні важкі і в дні, на щастя щедрі,

                   Не забудь, вона завжди в тобі.

                   То ж живи, як мама, щиро й чесно,

                   І як мама, світ оцей люби.

3.     Хто скаже, підкаже, що можна зробити,

Щоб мамині сльози на всіх розділити?

На  мене, на тебе, на нього, на кожного.

Скажіть, підкажіть, та невже ж так не можна?

4.  Я взяв би на себе найгірше, найважче,

                   Аби тільки знати, що мама не плаче.

                   Бо вірю, ніхто не відмовиться в світі

                   Із мамою біди її розділити,

                   Щоб радістю повнились мамині дні,

                   Щоб геть одлетіли тривоги сумні!

5.       Коли б хто в світі міг підрахувати

Всі сльози материнські на землі!

Коли б хто біль, що знала кожна мати,

Розкласти міг на часточки малі

6.     Напевно, всім удосталь би дісталось,

                   Аби ж то кожен витримати  зміг!

                   Шануймо ж наших матусів на старість,

                   Так само, як в дитинстві вірим в них!

7.   Не забуваймо: адже й наші болі

Приймають матері в свої серця.

Аби у нас були щасливі долі,

Від самого початку й до кінця.

8.     Найкращі дні для наших матерів –

                   Це дні, коли щасливі їхні діти.

                   Від нас залежить, скільки днів таких

                   Ми можемо для матерів зробити.

9.     Даруймо ж радість нашим матерям!

Бо їм турбот і горя вистачає.

Я по собі давно вже знаю сам,

Як часто маму стомлюють печалі.

Учитель:   Перше слово, яке дитина вимовляє – це слово «мама». І недарма, бо першою людиною, яка схиляється над її колискою, є мама.

Ще недавно ви були малюками, а тепер третьокласники. Але мами так само турбуються про вас, як про маленьких, звертаються з найніжнішими словами.

Мами, згадайте, якими словами називаєте ви своїх діток. Це вам зараз пригодиться.

─                  А ви , дітки, подумайте, які ніжні слова кажете до своїх мам.

                      Конкурс 1.

Мама і донька (син) стають напроти один одного. Роблячи по кроку,

Промовляють ласкаві слова. Виграє той, хто зробить більше  кроків.

                     Конкурс 2.

Дитині письмово дане завдання. Дитина показує, мама відгадує.

(Поцілуй мене; дай мені, будь-ласка, грошей; дай мені, будь-ласка, поїсти.)

                   (Викладаю на пелюстці малюнок мами).

Учитель: А хто завжди поруч  з мамою і вами?

Учень:      Сад зелений, а у ньому

                   Гордий дуб шумить гілками.

                   Дім красивий, а у ньому

                   Любий тато наш із нами.

                   Тато разом з мамою робить затишок у домі,

                   У нього сильні і працьовиті руки.

Учитель:  Хто може розповісти про тата?

─      А хто знає вірші про тата?

Учні:

1.     Кажуть, я, мала,вередувала

Плакала частенько, та дарма,

На руках у тата засинала,

І вночі татусь мороку мав.

2.     Дорогий, хороший, рідний тату!

Кращого за тебе не знайти.

Дорогий, хороший, рідний тату!

Як чудово, що у нас є ти!

3.     У неділю тато прибирає,

                   Добре знає діло він своє:

                   Миє все, підлогу протирає,

                   Вихідний матусеньці дає.

4.       Як хворів я, мама наді мною

Промовляла тихо: «Боже мій!»

А татусь холодною водою

Обтирав мене, щоб не хворів.

5.     Діти мріють, ласкою зігріті,

                   Щоб ніколи не було біди.

                   Щоб жили щасливо в цілім світі

                   Тато й мама поруч назавжди.

                   (Пісня «Сколько песен…»)

Учитель:  А зараз побачимо, чи справді все можуть зробити наші тата.

                            Конкурс.            

Всі хлопчики і один тато, який із зав’язаними очима під музику повинен знайти свого  сина.

                   (Викладаю на пелюстці малюнок тата).

Учитель:Любі друзі! Легенда каже, що коли Бог створив чоловіка (тобто ваших тат), він задумався, з чого ж зробити жінку. Адже весь матеріал  пішов на чоловіка. І після роздумів став він створювати жінку:

─                 з кількох яскравих променів сонця;

─                 з краси лебедя;

─                 з грайливості кошеняти

─                 з задумливості місяця.

Зробив постать, вдихнув в неї життя. І цю жінку передав чоловікові, кажучи:

«Бери її такою, якою я її створив, і бережи її.

Будь уважним до неї і допомагай їй».

─      А зараз нам потрібна подружня пара. Дивлячись в різні сторони, дайте відповіді на такі питання:

1.Якого кольору волосся у вашої дружини?

2. Яку зачіску носить ваша дружина?

3 Якого кольору очі?

4. У що одягнена ваша дружина?

 5. Яка улюблена страва дружини?

6 Коли її день народження?

7. Які квіти любить ваша дружина?

8. В якій сукні була вона, коли ви вперше зустрілися?

9. Рік, число, місяць, коли ви одружилися.

10. Якою була погода, коли ви одружувалися?

11. На яке свято і що саме дарували дружині останнім часом?

─      А зараз черговий конкурс «Закінч прислів’я».         

1. Милі гості, просим сісти, … /вареники будем їсти

2.Яке дерево, такі в нього квіточки,  … /які батьки, такі й діточки.

3. Який кущ, така й калина, … /яка мати,така й дитина.

4. Який дуб, такий тин,  … /який батьки, такий син.

5. Нащо ліпший клад,  … /коли в сім’ї лад.

6. Добрі діти – батькам вінець,  … /а злі діти – батькам кінець.

7. Мати одною рукою б’є, … /а другою гладить.

8. Шануй батька й неньку,  … /буде тобі скрізь гладенько.

Учні:          Доки батько живий,

                   Доки мама жива,

                   Поспішаймо сказати

                   Найдорожчі слова:

                   Рідна мамо, живи,

                   Рідний тату, живи,

                   Найдорожчі у світі –

                   Це ви, тільки ви.

Учитель: А про кого із членів родини ми ще не розповідали?

                   (Про братиків та сестричок).

─      У кого з вас є братики і сестрички?

─      Хто хоче розповісти про них?

Учень:       В мене є мала сестричка,

                   Зовсім, зовсім невеличка.

                   Ще не вимовля ні слова.

                   Сміх – її єдина мова.

Учитель:  А що любить робити твій братик?

                   (Виставляю на пелюстці малюнки дітей)

Ось бачите, яка вона, наша родина, як ось ця квіточка.

─      А скажіть, чи ми з вами теж родина?

─      Чому?

 (Разом вчимося, відмічаємо різні свята разом, інколи сваримося,але відразу ж і миримося, як у  справжній родині)

Так, діти, родина – це не лише рідні, це і наш клас,  наша школа. І навіть весь український народ.

─        Чи хочете ви, щоб наша велика українська родина була щасливою і красивою?

─        А для цього треба дружити, любити своїх батьків, поважати старших, любити свою землю.

─        Чи вчили ми пісню про родину? Заспіваємо її.

(Мелодія  пісні «В траве сидел кузнечик»)

                   Сьогодні заспіваєм, сьогодні заспіваєм

                   Про самих найдорожчих

                   Для всіх для нас людей.

Приспів:

                   Дідусь, бабуся, татко, матусенька і я,

                   Сестричка і мій братик – родина це моя.

                   Наш третій клас хороший,

                   Наш третій клас хороший,

                   І дружній, і пригожий,

                   Родиною зовем.

Приспів:

                   Школярики, школярики – ми всі одна сім’я.

                   Веселі ми чубарики – і ти, і він, і я.