Таємниці старого портфеля

Таємниці старого портфеля

Дійові особи:

Учні

Казка

Вірш

Оповідання

Загадка

Пісня

Прислів'я

Телевізор.

1 дівчинка. Ви послухайте, послухайте мене!

Знаю щось цікаве я таке!

Лиш нікому в світі не кажіть,

Мій секрет обов'язково збережіть.

1 хлопчик. Що цікаве знову знаєш ти,

Що потрібно в таємниці зберегти?

2 хлопчик. Того разу вигадка була,

Що вовка в садочку ти знайшла!

1 хлопчик. Пам'ятаєш, як тікала ти,

Ніби справді гналися вовки?

Дівчинка. Ой, згадали! Та історія давно була.

Я ще в школу навіть не ходила.

А тепер, ось гляньте – підросла,

І книжки читати вже навчилась!

2 хлопчик. Ну і що? Ми в школі теж вчимось.

І книжок читаємо немало.

1 хлопчик. Ну, так що у тебе там стряслось?

Таємницею що знову стало?

Дівчинка. А послухайте! Он в тім портфелі,

Що стоїть самотньо  у кутку,

Зібрані книжки старі з оселі.

Їх розмову я почула гомінку.

Гнівалися книги дуже сильно,

Що забули всі давно про них,

Що в портфелі є багато пилу,

Залишили їх тепер самих…

А колись читали їх малятам,

Вірші їхні вчили залюбки…

Їх читали діти,  мами, тата,

Всім були цікавими казки.

Хлопчик. Ой, неправда! Знов ти все придумала!

Книги розмовляють?  Ха – ха – ха!!!

Дівчинка. Я придумала? Я не придумала!

Правда це, не вигадка моя!

2 хлопчик. Тихо! Не сваріться! Не проблема!

Відкриваємо портфель. Раз, два...

(Книги з’являються із портфеля.)

Ой, рятуйте!

Дівчинка. Мамо! Люба нене!

1 хлопчик. Я боюсь! Тікаймо, дітвора!

Казка.        І чого тікати? Дикі діти!

Геть забули казку чарівну.

А колись було… Горіло світло,

Слухали всі мовоньку мою.

Про князів і велетнів могутніх,

Про Горинича і про Ягу…

А тепер потрібний їм лиш ящик,

А мене запхнули у нору.

Вірш.         А що той ящик? Виє і стріляє,

Лиш клацають програми раз у раз.

То якийсь снікерс він пообіцяє,

А то – «вдягайте памперс на малят!»

А віршика ніхто не прочитає

Про зайчика, що мокне під дощем,

Про ведмежа, що спатоньки лягає

Під небом зоряним у хатці сніговій.

Оповідання. А як мене колись любили слухать

Про те, як ліс садили навесні,

Як на галявині сміялись діти,

Навкруг лунали пташечок пісні…

Про те, як Чук і Гек раділи,

Що їхали у далеч снігову.

Тепер малі он цілу ніч сиділи

Й дивилися про зоряну війну.

Загадка.    Аж я всі дикі крики ті  почула,

Що плакати хотілося  від жаху.

Навіть загадочки свої забула…

Ні, не згадаю їх отак одразу.

Казка.        Та заспокойся! Війни ті – фантастика,

Ну, як колись їх називали б казкою.

Лиш казка добра і кінець щасливий,

А тут жорстокість про життя жахливе.

Загадка.    Ну що ж, спасибі, спокійніше стало.

Було колись, як наступала ніч,

Бабуся внученькам казки казала,

Загадки говорила, звісна річ.

Пісня.        А потім колисаночки співала,

І снились дітям добрі, ніжні сни…

А що тепер? Лиш ящик все горлає,

Тривожно дітям спиться уночі.

То крокодил їх злий наздоганяє,

А то пришельці з місяця прийшли…

Вірш .        А вранці розбудити спробуй в школу!

Невиспані за партами сидять.

Учитель їх до дошки викликає –

Щосили починають позіхать.

Оповідання. А на перерві, пам'ятаю,

Цікаву книжку хтось розповідає,

Всі слухають, затамувавши дух.

Пісня.        Ой, а тепер, тепер вже так горлають,

І коридором бігають, ганяють,

Про книжку зовсім не згадають.

Прислів'я. Забули, що колись народ казав:

Про все на світі будеш знати,

Коли книжки будеш читати;

Що книга вчить, як на світі жить;

Книга – світ, книга – сонця привіт.

Прислів'я вмів народ складати,

Вони живуть в серцях, як диво.

Ми їх повинні пам'ятати,

Бо кожне слово в них правдиве.

Загадка.    А куди ж та дітвора повтікала,

Що із темряви нас порятувала?

Казка.        Ой, які полохливі діти!

Ми ж бо з ними хотіли б дружити!

Оповідання. Скільки б ми їм цікавого розповіли!

Таємниці чудові відкрили!

Пісня.        То покличемо, може, малечу?

Їм повідаєм про  цікаві речі!

Казка.        Я б їм казочки розповідала

Про Телесика, Івана – Побивана…

Загадка.    А загадки які я знаю!

Пісня.        Пісні разом ми поспівали б!

Прислів’я. Ще й такі чудесні прислів’я,

І прикмети, цікаві повір’я!

Разом.        Діти! Не треба тікати!

Краще нас починайте читати!

(Діти виходять, дійові особи дають їм книги.)

1 хлопчик. Спасибі вам за книги, за науку.

Ми будемо читати залюбки.

Тепер ми будем з книгами дружити

І обіцяєм книги берегти.

Дівчинка. Ну що, тепер повірили мені,

Що все це трапилось не уві сні?

Он глянь! Старий портфель,

У нас книжки!

Ми будем їх читати залюбки!

Телевізор. До вас я дуже поспішав.

Добре, що не запізнився,

Бо уже старий я став,

Йти вже притомився.

Чув – ішла про мене мова.

Скажу вам і своє я слово!

Програм у мене є багато,

Але ж потрібно розпізнати,

Кому яку дивитись час:

Цікаві мультики якраз

Малечі будуть до смаку,

«Крок до зірок» та «Єралаш»,        

«Жива природа» та Новини

І розповіді про картини,

Ще й про дітей найрозумніших

Дивитись можна нині!

Ці передачі не страшні,

А пізнавальні. Є й смішні.

Коли ж міняється екран –

Ти телевізор виключай.

А як дивитися мене цілодобово –

Осліпнути можна скоро!

Дівчинка. Не будем більше ми дивитись

В екран по декілька годин,

Бо треба ж і уроки вчити!

1 хлопчик. Покличе мама й посуд мити,

За хлібом збігать в магазин!

2 хлопчик. А ще в м’яча треба пограти,

Сестричці хатку змайструвати…

Дівчинка. Цікаву книжку почитати!

1 хлопчик. А я ще й люблю малювати!

Телевізор. Ось бачите? Багато справ

Чекає, друзі, вас.

То ж телевізор ти вмикай

Тепер не повсякчас.

2 хлопчик. Ми з книгами будем дружити завжди.

Жити без книги не зможемо ми.

Спасибі усім, хто навчив нас  читати –

Учителям нашим, і мамам, і татам!

Разом.        Будемо книжки читати,

Будем книги берегти,

Щоб розумними швидше ставати,

У велике життя іти.