Коза-дереза

           Коза-дереза

              (інсценізація на новий лад)

Дійові  особи.

Дід

Баба

Кума Мотря

Чотири продавці

Коза-дереза

Дід.            Щось мені так сумно, бабо,

                   Що не знаю, що й казать.

Баба.         Та б мені твої турботи.

                   Та коли ж це сумувать?

                   І борщу тобі зварити,

                   Хату й сіни підмести,

                   Он, дірки твої зашити

                   Та ще й випрати штани.

                   Смокчеш, смокчеш свою люльку,

                   Тьху… Нещастя ти моє!

                   Люди добрі! Йому сумно!

                   Кури, свині є?

Дід.            Та  є… (чухається)

Баба.         А як є, то йди бистріше,

                   Прибери в сараї  там.

                   Бо інакше я вечерять

                   Тобі, ледарю, не дам!

Дід.            Ану, тихо! Розкричалась!

                   Ну справжнісінька Яга!

                   Я піду он до сусідки,

                   Та й наїмсь. Чия взяла?

Баба.         Ой! Старий мій з глузду з’їхав,

                   Чи, мо, квасу перебрав?

Дід.            Не валуй! Парасю, рідна!

                   Я ж лише пожартував! 

                   Ти мені то борщ, то кашу…

                   А у Мотрі – молоко.

Баба.                   Знов?

Дід.            Мовчу, мовчу, Парасю,

                   Але сумно все одно.

                   Хочу ряжанки та сиру,

                   З’їв оце б я кислячку…

Баба.          Та замовкни. Надоїло.

                    Все. Ідемо по козу.

                    Може, Мотрею не будеш

                    Штрикать очі ти тоді.

                    Але щось мені на  серці

                    Неспокійно, діду, ні.

                    Ще коза себе покаже!

                    Пом’янеш мої слова!

Дід. (в сторону)   Ну, розкаже — так розкаже!

         (до баби)      Буде все гаразд, стара!

                             (Ідуть)

1 продавець.      Всі на ярмарок! Пошвидше!

                             Всі на ярмарок хутчіш!

                             Кури, гуси, вівці, свині,

                             А корів, індиків, кіз!

2 продавець.      Ось вам гуска. Та ж дивіться,

                            Який пух, яка товста!

                            Яйця, м'ясо ще й перина

                            І тепленька, і м’яка.

Баба.                   Я б взяла…

Дід.                      Ідемо далі! Гуска є. Кози нема.

3 продавець.      Купіть півника. Такого

                             Не знайти на весь базар!

Баба.                   Може, купим, діду…

Дід.                      Годі! Лиш козу! Кому сказав?

4 продавець.      Баранця купіть ви мого,

                             Подивіться – хоч куди!

Дід.                      Ваш баранчик круторогий,

                             Ще лишусь без голови!

Баба.                   Ти вже й так без неї, діду,

                             Йдем вже звідси, сил нема,

                             Бо залишу без обіду!

Дід. (Розводить руками , радісно) Мотря!   

Баба. (В сторону) Чорт! І тут вона!

         (Солодко)      Ох ви, кумонько рідненька!

                                От так зустріч! Охо-хох!

                                Чи ж у гості не зайдете?

                                Ви до нас?

         (В сторону)   Не дай же бог!

Кума Мотря.      Ой, роботоньки по вуха!

                              І корівка, і коза,

                              Пирогів спекти, зварити…

Дід  (до баби)      О, а ти коли пекла?

Кума Мотря       Ще й з кумами почесати

                              Добре свого язика…

Баба.                    Ну, а ми прийшли з стареньким

                              Купувать собі козу.

Кума Мотря.      Ну, бувайте здоровенькі!

                                (Пішла.)

Дід. (Вслід)          От хазяйка!

Баба.                   Знов?!

Дід.                      Мовчу!

5 продавець       Кому кізку бородату? 

                             Вміє гарно танцювать!

Баба.                   Скільки коштує?

5 продавець.      Багато!

Дід.                      Та берем! Давай-но п’ять!

                            (Тиснуть руки, дід тягне козу.)

Баба.         Діду, я її боюся!

Дід.            Та вона ж, як те ягня.

                   Ти піди її здої-но!

Коза.         Ме-е-е!!!

Баба.          О, господи, мара!

                            (Тягне, коза виривається.)

Коза.         Так, оце давайте зразу ж

                   Розберемося!

Дід. (Перелякано) Давай!

Коза.         На лежанці тут я ляжу!

Баба.         Ну а ми?

Коза.         А ви – в сарай!

                   Бачте – я коза шляхетна,

                   Ніжне тіло і душа.

                   Але роги гострі маю, (коле)

                   Ну, мерщій в сарай!

Дід.            Біда!

                            (Тікають, коза потягується.)

Коза.         Бабо! На сніданок що у нас?

Баба.         Є куліш ось, є і каша.

Дід.            А у діжці свіжий квас.

Коза.         Так, давай сюди! Пізніше

З’їм з  капустой пирога!

Баба.         Ну, Гаврило, ми і влипли!

Дід.            Ой, Парасочко, біда!

Коза (до баби)     А тоді нагрій водиці,

Хочу ванну я прийнять.

(пауза)        Та ідіть, ідіть вже звідси,

Не мішайте мені спать!

Дід.            Що робити будем, бабцю?

Баба.         А!!! Питаєшся тепер?!

Дід.            Ой, спаси мене, Парасю!

                            (Падає на коліна)

                   Чи ти хочеш, щоб я вмер?

                   Бо коза не дасть нам жити,

                   Ой, загину, пропаду!

                   В тебе ж розум – що тій Мотрі!

                   Думай, бабцю, бо умру!

                            (Обіймає за коліна)

Баба.         Продамо її ми, діду!

Дід.            Кого? Мотрю?

Баба.         Та  (стукає собі по голові)  Козу!

Дід.(встає) От, Парасю, от так диво!

                    Я оце вже й звеселів!

Баба.          Ну, біжи, біжи, Гаврило,

                   Та скажи тварюці тій !

                            (Підходить дід до кози)

Дід.            Ну, поспала, покупалась

                   І наїлась пирогів?

                   А тепер збирайся швидко

                   Та на ярмарку мерщій!

Коза.         Чобітки мені купити?

Дід.            Продавать будем тебе,

                   Бо нема вже сил терпіти!

Коза.         Ме-е-е!!!

Дід.            Ось буде тобі ме-е-е!

                   Не підеш – заріжу, кляту,

                   Шашлики будуть мені.

Коза.          Ой, простіть мене, рогату,

                   Ой, не буду більше, ні!.

Баба.         А в сарай підеш?

Коза.         Біжу вже!

Дід.            Молока  даси?

Коза.         Беріть !

Дід.            Так, бабусю, приготуєш

                   Мені манку на обід.

Коза.          Ой, мабуть, я перебрала!

                    Соромно тепер, ще й як!

                    На шашлик ледь не попала,

                    Дострибалася була б!            

Треба місце своє знати,

                    І не дерти вгору ніс.

                    Бо козі – не в хаті спати,

                    То вселився в мене біс.

Дід.            І тепер живемо в дружбі,

                   Стали нерозлийвода,

                   Разом робим все ми, друзі,

                   Я,  Парася і коза!