ПРИГОДИ ТРЬОХ ПОРОСЯТ

Пригоди трьох поросят

Дійові особи:

1.     Ніф-Ніф

2.     Нуф-Нуф

3.     Наф-Наф

4.     Вовк

5.     Яблучка

Ніф.           Познайомимося, друзі!

                   Я – Ніф-Ніф, привіт усім!

                   Люблю ніжитись в калюжі,

                   Це для мене – рідний дім.

Нуф.          Я Нуф-Нуф. Люблю на сонці

                   Я свої погріть бочки.

                   І на чистому пісочку

                   Загоряю залюбки.

Ніф.           Де Наф-Наф? Не знаєш, брате?

                   Де поділась ця свиня?

Нуф.          Та піду я краще спати,

                   Щось стомився дуже я.  (виходить)

Ніф.           Нафе! Де ти там сховався?

                   Та виходь уже! Хрю-хрю!

Наф.          Та чого ти розкричався?!

                   Книжку я читаю цю!     

Ніф.           Ти читаєш? Ой, не можу!

                   Ой, від сміху я умру!

                   Він читає! Ну й професор!

                   Що ж там пишуть? Хрю-хрю-хрю!

Нуф.          Ну чого знов репетуєш?

                   І поспать мені не дав!

Ніф.           Брат наш з глузду з’їхав. Чуєш?

                  Книжку, бачите, читав!

Наф.          Та не смійтесь, поросята!

                   Тут написано про те,  

                   Що крім літа є морози,

                   А крім нас, вовки ще є!

Нуф.          Ха-ха-ха! Яка там стужа?

                   Та які такі вовки?           

                   Он – травичка, он – калюжа!

                   Йди – на сонечку лежи!

Наф.          Ні, Нуф-Нуфе! Не правий ти!

                   Треба будувати дім.

                   Будем разом в ньому жити,

                   Буде захисток у нім.

Нуф.          Встигнем!  До зими далеко!

                   Пішли гратись в чехарду!

Ніф  (до Нафа)

                   Ти такий вже недотепа!

(до Нуфа)

                   Нуфе! Зачекай, я йду!

                            (Побігли)

Наф.          От розумники знайшлися!

                   Що ж, я справлюсь і один.

                   Натягаю он каміння,

                   Буде дім і буде тин.

                            (Зникає)

Ніф.           Ой-йо-йой! Вже змерзли вуха!

Нуф.          Хвостик мій замерз! Біда!

Ніф.           Скоро буде завірюха!

Нуф.          Скоро й справді вже зима!

Ніф.            Побудую собі хату

                   Я з соломи. Раз, два, три!

                   От і все! Готово, брате!

                   Хатка в мене хоч куди!

                            (Співає)

                   Хоч півсвіту обійти, обійти, обійти –

                   Кращу хатку не знайти, не знайти, не знайти!

Нуф.          Побудую собі хату

                   Я з міцних сухих гілок.

                   Ось і все, готово, брате!

                   Можна і мені в танок.

                            (Співає)

                   А у мене гарний дім, добрий дім, теплий дім,

                   Не злякають дощ і грім, дощ і грім, дощ і грім.

Ніф.           Пішли, глянем. Наф ще мнеться.

                   Щось його і не видать.

                            (Ідуть)

Нуф.          Ха-ха-ха! Та це ж фортеця!

                   З ким зібрався воювать?

Наф.                    (Співає)

                   Я, звичайно, не дурний,

                   Не дурний, не дурний!

                   Дім будую кам’яний,

                   Кам’яний, кам’яний.

                            Тут мене страшний хижак,

                            Злий хижак, злий хижак

                            Не дістане вже ніяк, вже ніяк!

Вже ніяк!

Ніф.           Це про кого він тороче?

Наф.          Це я, брате, про вовка!

Нуф.          Бач, як він боїться, хлопче!

Нуф і Ніф  Боягуз він! Ха-ха-ха!

                            (Разом співають)

                  Не страшний нам сірий вовк, сірий вовк, сірий вовк!

                   Де ти ходиш, дурень вовк, дурень вовк, дурень вовк?

Вовк          (прокидається)

                   Що за шум? Піду побачу! (Йде)

Ніф.           Я схоплю його за ніс!

Нуф.          Я його поб'ю і зв'яжу!

                   Ще й йому відірву хвіст!

Вовк.         Оце так… Та тут дурненькі

                   Свині хрюкають. Ага!

                   Зараз, зараз, дорогенькі!

                   Покажу вам дурня!

Поросята (Ніф і Нуф)

                   А – а – а!!!

                            (Тікають в солом'яну хатку)

Вовк.         Зараз двері відчиняйте!

                   А то хату рознесу!

Ніф            Ні! Чекайте! Постривайте!

Нуф.          Ой, рятуйте! Хрю-хрю-хрю!

Вовк.                            (Дує)

                   Ф – ф – ф!

Ніф.           Рятуйте! Ой! Спасіть нас!

Вовк.                  Ф –ф – ф!

Нуф.          Боюсь я! Ой-йо-йой!  (Хата падає)

Нуф.          Швидше в хату мою, Ніфе!

Ніф.           Швидше, Нуфе, біжимо!

                            (Заскакують в хату з гілок)

Вовк.         Ну, терпець мій лопнув, свині!

                   Відчиняйте! Ха-ха-ха!

                   Поласую смачно нині

                   Поросятиною я!

                   Ф – ф – ф!

                   Ага, вже похилилась!

                   Ф – ф – ф!

                   І стіни он дрижать!

                   Ф – ф – ф!

                   Вже й двері завалились,

                   Буду їсти поросят!

                            (Кидається)

Ніф.           Ой-йо-йой! Хрю-хрю! Тікаймо!

Нуф.          До Наф-Нафа?

Ніф.           Так, туди!

Нуф.          Ой-йо-йой, він доганяє!

Ніф.           Так піддай же, брат, ходи!

                   Лиш дивися, по дорозі

                   В яблуню не гепнись ти!

1 яблучко. Яблучка, сестрички милі!

                   Вовк хапає поросят!

2 яблучко. Зробим все, що в нашій силі,

                   Пожаліємо малят.

1 яблучко. Я йому он дам по носі!

2 яблучко. Я по лобі дам якраз!

1 яблучко. На! Отримай! Смачно, друже?

Разом.       Будеш пам’ятати нас!

         (Вовк виривається. Поросята встигають до Нафа)

Вовк.         Гуп! Гуп! Гуп!

Наф.          Це хто там грюка?

Вовк.         Відчиняй без балачок!

                   Ви мене дістали, хрюки!

                   Не залишу й кісточок!

Наф.          Ану, спробуй, дурню-вовче!

                   Лише лоба ти наб’єш.

                   Пазурі зламаєш, зуби,

                   Тоді точно пропадеш!

         (Вовк розганяється,  буцається, падає без свідомості.

         Поросята і яблучка  відтягують вовка, надають першу допомогу)

 Вовк.                            (Приходить в себе)

                   Де це я? Куди потрапив

                   На свою таку біду?       

                   Всі боки он вже подряпав,

                   Краще звідси геть піду!

Поросята                     (Співають)

                   Хоч півсвіту обійти, обійти, обійти,

                    Кращу хатку не знайти, не знайти, не знайти!

                   Лютий вовк у ліс утік,

                   В ліс утік, в ліс утік!

                   І не вернеться повік,

                   Вже повік, вже повік!